Чи це реально? 50/50.

Але, ти просто адаптуєшся до того, що є. Нервуєш, але намагаєшся приймати. Складно – звичайно, але не складніше тим хто боронить рідну країну.

Болить за кожен куточок рідної землі. Серце розривається на шматочки від новин про загиблих і поранених. Вінниця сьогодні, Миколаїв, Харків і кожен міліметр нашої неньки.

Ненависть до цих проклятих рашистів підіймається на новий, просто захмарний рівень. І ти запитуєш себе: а чи реально так сильно ненавидіти когось? Виявляється, що так!

Ми продовжуємо воювати кожен на своєму фронти, крізь сльози і біль.

Але будемо робити те, що повинні.

Ніколи не пробачимо.

Слава Україні!