350 днів нової «норми» життя.

Обстріли, зруйновані життя, вибухи.

Заплановані зустрічі і «тривога» яка руйнує плани на день. «Покалічений» графік стає адаптивним. І в середині ти себе заспокоюєш «так, значить так, адже я не один такий».

І як виявляється, день без поганих новин – вже хороший. Але потім є інші дні…

Саме в ці інші дні ти найчастіше отримуєш повідомлення від знайомих «як ти? …але треба триматись».

Триматись – це те, що ми вже звикли робити кожен день протягом 350 днів війни.

Тримаємось один за одного! Допомагаймо один одному! Зруйновані зсередини, але не порожні!

Все буде Україна!